Не звільняється пам'ять, 

Відлунює знову роками.

Я зітхну...запалю обгорілу свічу,

Помічаю: не замки - твердині, не храми 

Зкам'янілий чорнозем -

Потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З долини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивлюсь:

Вкраїна, ХХ століття.

І не рік, а криваве клеймо - "33".

https://drive.google.com/file/d/1uR9YZskuPSUcTslINbJ3hogUBQ3-UCk-/view?usp=sharing